Актуальні питання функціонування центрів надання адміністративних послуг і дозвільних центрів

У роботі досліджується сучасний стан нормативно-правового забезпечення діяльності центрів надання адміністративних послуг і дозвільних центрів в Україні. Автор характеризує правовий режим функціонування центрів надання адміністративних послуг, викладає загальну схему взаємодії адміністратора центру, заявників і уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування. Окремо досліджуються інформаційні аспекти роботи центрів надання адміністративних послуг. Також автор аналізує питання узгодженості законодавства про дозвільну систему у сфері господарської діяльності із законодавством про адміністративні послуги. У ході дослідження доводиться необхідність внесення змін до дозвільного законодавства у зв’язку з прийняттям Закону «Про адміністративні послуги». У процесі роботи застосовані порівняльний, лінгвістичний, спеціально юридичний та інші методи наукового дослідження.

Теорія про адміністративні послуги досить активно досліджувалась в Україні вченими галузі адміністративного права. Проблематика адміністративних послуг до певної міри була предметом науково-теоретичних досліджень таких вчених як: В. Авер’янов, К. Афанасьєв, Б. Борисов, О. Вінніков, В. Гаращук, Н. Гнидюк, І. Голосніченко, І. Ібрагімова, Р. Калюжний, В. Кампо, В. Кудря, Т. Коломоєць, І. Коліушко, Є. Куріний, Р. Куйбіда, І. Лазарєв, А. Ластовецький, Н. Нижник, О. Пастух, Г. Писаренко та ін. Дослідниками аналізувалась також практика зарубіжних країн по наданню адміністративних послуг громадянам і юридичним особам за принципом «єдиного офісу». Принцип цілісності (результативності) адміністративної послуги та «єдиного офісу» чи «єдиного вікна» передбачає, що приватна особа подає заяву та за необхідності певний мінімум документів, а збір довідок, погодження тощо має здійснюватись органом влади та між органами влади. Г.М. Писаренко визначила «єдиний офіс» як спосіб організації діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, що надають адміністративні послуги [1, с. 11]. У вересні 2012 р. було прийнято Закон України «Про адміністративні послуги», в якому знайшли відображення і наукові напрацювання в цій сфері правовідносин. Згідно зі ст. 9 Закону адміністративні послуги надаються суб’єктами надання адміністративних послуг безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Зараз увага науковців до відносин у сфері надання адміністративних послуг дещо знизилась, однак питання належної організації відповідного процесу, в тому числі процедур видачі документів дозвільного характеру як одного з видів адміністративних послуг, залишається актуальним. Тому вважаємо за доцільне дослідити, якими є правові основи функціонування центрів надання адміністративних послуг, загальна процедура надання адміністративних послуг, проаналізувати інформаційну складову діяльності вказаних центрів, а також визначити, чи узгоджується правова база діяльності дозвільних центрів із нормативною базою у сфері надання адміністративних послуг.Насамперед зазначимо, що центри надання адміністративних послуг за Законом є не єдиними суб’єктами, до яких можуть звернутись зацікавлені в отриманні адміністративної послуги фізичні та юридичні особи. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону адміністративні послуги надаються суб’єктами надання адміністративних послуг (т.т. органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, уповноваженими відповідно до закону надавати адміністративні послуги): 1) безпосередньо, 2) через центри надання адміністративних послуг та/або 3) через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Однак суб’єктам надання адміністративних послуг забороняється здійснювати прийом заяв суб’єктів звернень щодо надання адміністративних послуг, видавати суб’єктам звернень оформлені результати надання адміністративних послуг, якщо такі послуги за законом надаються через центри надання адміністративних послуг (ч. 8 ст. 12 Закону). Поки що в законах, які визначають правовий режим окремих видів адміністративних послуг (наприклад, Закони «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про регулювання містобудівної діяльності», Земельний кодекс України), не передбачені норми про надання адміністративних послуг саме через центри надання адміністративних послуг. У розпорядженні Уряду України «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг» від 16 травня 2014 р. №523-р (пп. 8 п. 3) вказується на недопущення прийому заяв суб’єктів звернень щодо адміністративних послуг, які надаються через центри їх надання, видачі оформлених результатів надання адміністративних послуг або рішення про відмову в їх наданні. Такі заяви не пізніше одного робочого дня після їх надходження передаються відповідним центрам надання адміністративних послуг, про що повідомляються суб’єкти звернення.Правову базу діяльності центрів надання адміністративних послуг складають: Закон України «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 р. (далі – Закон), Примірне положення про центр надання адміністративних послуг, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2013 р. № 118, Примірний регламент центру надання адміністративних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 588, а також нормативно-правові акти, які визначають правові основи функціонування Реєстру адміністративних послуг і Єдиного державного порталу адміністративних послуг (будуть розглядатись далі). Розглянемо правовий статус центрів надання адміністративних послуг.Центри надання адміністративних послуг утворюються при міських радах (їх виконавчих органах) міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київській, Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях. У населених пунктах, які є адміністративними центрами областей, районів і Автономної Республіки Крим, а також у містах Києві та Севастополі центри надання адміністративних послуг утворюються за рішенням відповідних селищних або міських рад і можуть забезпечувати надання адміністративних послуг, у тому числі відповідними обласними, районними та міськими державними адміністраціями, на основі узгоджених рішень. З метою забезпечення створення зручних та доступних умов отримання послуг суб’єктами звернень у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці за рішенням органу (посадової особи), що утворив центр, можуть утворюватися територіальні підрозділи центру, які забезпечують надання адміністративних послуг відповідно до переліку, який визначається органом (посадовою особою), що прийняв рішення про його утворення.Станом на 15 жовтня 2014 р. у Вінницькій області було створено 3 територіальні підрозділи, у Харківській області – 9 територіальних підрозділів відповідних регіональних центрів надання адміністративних послуг. Загалом в Україні діє 12 регіональних (міських) центрів надання адміністративних послуг (Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська і Чернігівська області), 461 районний, 157 міських і 10 районних у м. Києві центрів [2]. У Чернігівській області в складі районних державних адміністрацій і міських рад створено 31 центр  надання адміністративних послуг. На сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України можна ознайомитись із Моніторингом центрів надання адміністративних послуг у розрізі регіонів України [3].Основними завданнями центру надання адміністративних послуг є:1) організація надання адміністративних послуг у найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань суб’єктів звернень;2) спрощення процедури отримання адміністративних послуг та поліпшення якості їх надання;3) забезпечення інформування суб’єктів звернень про вимоги та порядок надання адміністративних послуг, що надаються через адміністратора.Перелік адміністративних послуг, які надаються через центр, визначається органом (посадовою особою), що прийняв рішення про його утворення. При цьому перелік тих адміністративних послуг, суб’єктами надання яких є органи виконавчої влади, включає адміністративні послуги, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. На основі узгоджених рішень із суб’єктами надання адміністративних послуг через центр надання адміністративних послуг також можуть надаватися інші адміністративні послуги. Відповідний перелік адміністративних послуг повинен розміщуватись у доступному та зручному для суб’єктів звернення місці, у тому числі на інформаційному терміналі (у разі його наявності). Адміністративні послуги в переліку групуються за моделлю життєвих ситуацій суб’єктів звернення та/або сферами правовідносин (законодавства), та/або суб’єктами надання адміністративних послуг. Варто звернути увагу на ту обставину, що на даний час Закон не визначає будь-яких територіальних прив’язок щодо місця надання адміністративних послуг тими або іншими органами державної влади і місцевого самоврядування.Центри надання адміністративних послуг в Україні зараз перебувають на стадії формування і початкового етапу роботи; тільки невелика частина адміністративних послуг надається фізичним і юридичним особам через центри. Розпорядженням Уряду України від 16 травня 2014 р. № 523-р визначено Перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг. Перелік складається з 52 найменувань послуг. До числа цих послуг, зокрема, віднесено послуги, пов’язані з: державною реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, реєстрацією громадських об’єднань, друкованих засобів масової інформації, оформленням і видачею паспорта громадянина України і проїзного документа дитини, реєстрацією місця проживання особи, державною реєстрацією земельної ділянки, наданням відомостей з Державного земельного кадастру, реєстрацією декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, з охорони праці, видачею документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.Графік роботи центру затверджується органом, що утворив центр, з урахуванням вимог Закону «Про адміністративні послуги». Час прийому суб’єктів звернень у центрі становить не менш як шість днів на тиждень та сім годин на день без перерви на обід і є загальним (єдиним) для всіх адміністративних послуг, що надаються через центр. Центр не рідше ніж два дні на тиждень здійснює прийом суб’єктів звернень до 20-ї години. За рішенням органу, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг, час прийому суб’єктів звернень може бути розширено.Центр забезпечує надання адміністративних послуг через адміністратора шляхом його взаємодії із суб’єктами надання адміністративних послуг. Адміністратор – це посадова особа органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг (ч. 1 ст. 13 Закону). На основі узгоджених рішень із суб’єктами надання адміністративних послуг у центрі можуть надаватись адміністративні послуги безпосередньо такими суб’єктами (п. 16 Примірного регламенту центру надання адміністративних послуг).Фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, має право на отримання адміністративної послуги незалежно від реєстрації її місця проживання чи місця перебування, крім випадків, установлених законом. Юридична особа має право на отримання адміністративної послуги за місцезнаходженням такої особи або у випадках, передбачених законом, – за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням відповідного об’єкта (чч. 2, 3 ст. 9 Закону).Загальний порядок надання адміністративних послуг визначається згідно з чч. 4 – 8 ст. 9 Закону, пп. 27 – 51 Примірного регламенту центру надання адміністративних послуг.Заява на отримання адміністративної послуги подається в письмовій чи усній формі. Письмова заява може бути подана суб’єкту надання адміністративної послуги особисто, надіслана поштою або у випадках, передбачених законом, за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку. Перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, визначаються законом. Забороняється вимагати від суб’єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом. Суб’єкт надання адміністративної послуги не може вимагати від суб’єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб’єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління. Суб’єкт надання адміністративної послуги отримує відповідні документи або інформацію без участі суб’єкта звернення, у тому числі шляхом прямого доступу до інформаційних систем або баз даних інших суб’єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління. Згідно з ч. 9 ст. 9 Закону суб’єкт надання адміністративної послуги, підприємства, установи або організації, що належать до сфери його управління, які володіють документами або інформацією, необхідними для надання адміністративної послуги, зобов’язані: 1) забезпечити безоплатне надання таких документів або інформації не пізніше трьох робочих днів з дня отримання запиту від суб’єкта надання адміністративної послуги, якщо інше не передбачено законом; 2) вживати заходів щодо розбудови системи міжвідомчої електронної взаємодії, забезпечення безоплатного та відкритого доступу до своїх інформаційних систем та баз даних, якщо інше не передбачено законом.Суб’єкт звернення для отримання адміністративної послуги в центрі звертається до адміністратора. Адміністратор центру перевіряє відповідність вхідного пакета документів інформаційній картці адміністративної послуги, у разі потреби надає допомогу суб’єктові звернення в заповненні бланка заяви. Адміністратор центру здійснює реєстрацію вхідного пакета документів шляхом внесення даних до журналу реєстрації (у паперовій та/або електронній формі), після чого формує справу у паперовій та/або електронній формі та в разі потреби здійснює її копіювання та/або сканування. Інформацію про вчинені дії адміністратор центру вносить до листа про проходження справи у паперовій та/або електронній формі (крім випадків, коли адміністратор є суб’єктом надання адміністративної послуги). Після вчинення цих дій адміністратор центру зобов’язаний невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня, надіслати (передати) вхідний пакет документів суб’єктові надання адміністративної послуги, до компетенції якого належить питання прийняття рішення у справі, про що робиться відмітка в листі про проходження справи. Передача справ у паперовій формі від центру до суб’єкта надання адміністративної послуги здійснюється в порядку, визначеному органом, що утворив центр, але не менше ніж один раз протягом робочого дня, шляхом доставки працівником центру, надсилання відсканованих документів з використанням засобів телекомунікаційного зв’язку або в інший спосіб. Суб’єкт надання адміністративної послуги невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня після оформлення результату надання адміністративної послуги, формує вихідний пакет документів та передає його до центру, про що зазначається в листі про проходження справи. Адміністратор центру невідкладно у день надходження вихідного пакета документів повідомляє про результат надання адміністративної послуги суб’єктові звернення у спосіб, зазначений в описі вхідного пакета документів, здійснює реєстрацію вихідного пакета документів шляхом внесення відповідних відомостей до листа про проходження справи, а також до відповідного реєстру в паперовій та/або електронній формі. Вихідний пакет документів передається суб’єктові звернення особисто під розписку або у випадках, передбачених законодавством, передається в інший прийнятний для суб’єкта звернення спосіб.Суб’єкт надання адміністративних послуг надає адміністративну послугу, а центр надання адміністративних послуг забезпечує організацію надання такої послуги у найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань суб’єктом звернення. Відповідно до ст. 20 Закону граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. Наприклад, строк державної реєстрації фізичної особи – підприємця не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця (ч. 3 ст. 43 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 р.). У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб’єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги. Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб’єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб’єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку.На особливу увагу заслуговує інформаційна складова процесу надання адміністративних послуг, у законодавстві про адміністративні послуги їй присвячено окремі підзаконні нормативно–правові акти.Відповідно до ст. 6, ч. 2 ст. 8 Закону, пп. 8, 12, 20 Примірного регламенту центру надання адміністративних послуг суб’єкти звернення мають право на безоплатне отримання інформації про адміністративні послуги та порядок їх надання такими способами:1) надання безоплатного доступу до Реєстру адміністративних послуг, розміщеного на Урядовому порталі;2) використання цілодобової Урядової телефонної довідки;3) через інформаційні стенди, а також у разі можливості – інформаційні термінали центру в зручному для перегляду місці, що містять актуальну, вичерпну інформацію, необхідну для одержання адміністративних послуг. Зокрема, там розміщується інформація про: адресу веб-сайту, електронної пошти центру, графік роботи центру, перелік адміністративних послуг, які надаються через центр, та відповідні інформаційні картки адміністративних послуг, строки надання адміністративних послуг, бланки заяв та інших документів, необхідних для звернення за отриманням адміністративних послуг, а також зразки їх заповнення, платіжні реквізити для оплати платних адміністративних послуг, положення про центр, регламент центру та ін.;4) користування веб-сайтом центру або веб-сайтом органу, що утворив центр, де розміщується та ж інформація, що й на інформаційних стендах та інформаційних терміналах, а також відомості про місце розташування центру, найближчі зупинки громадського транспорту, під’їзні шляхи, місця паркування, інша корисна для суб’єктів звернення інформація;5) користування веб-сайтом суб’єкта надання адміністративних послуг, на якому розміщується інформаційна картка адміністративної послуги, інформація про порядок надання відповідних адміністративних послуг, режим доступу до приміщення, в якому здійснюється прийом суб’єктів звернень, наявність сполучення громадського транспорту, під’їзних шляхів та місць паркування;6) шляхом інформування через засоби масової інформації;7) ознайомлення з довідково-інформаційними матеріалами про адміністративні послуги, які видаються і безоплатно поширюються у приміщеннях, в яких здійснюється прийом суб’єктів звернень, суб’єктами надання адміністративних послуг.Безумовно, необхідна інформація щодо вимог та порядку надання адміністративних послуг отримується під час прийому суб’єктів звернень в органах надання адміністративних послуг та в центрі – від адміністраторів (п. 1 ч. 4 ст. 13 Закону).Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону суб’єкти надання адміністративних послуг зобов’язані забезпечити, зокрема:- облаштування у місцях прийому суб’єктів звернень інформаційних стендів;- створення та функціонування веб-сайтів, на яких розміщується вказана вище інформація;- надання суб’єкту звернення, який звернувся за допомогою засобів телекомунікації (телефону, електронної пошти, інших засобів зв’язку), інформації про порядок надання адміністративних послуг;- видання довідково-інформаційних матеріалів про адміністративні послуги та безоплатне поширення таких матеріалів у приміщеннях, в яких здійснюється прийом суб’єктів звернень.Відповідно до чч. 1, 3 ст. 8 Закону суб’єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб’єктом надання є посадова особа, – органом, якому вона підпорядковується. Технологічна картка адміністративної послуги містить інформацію про порядок надання адміністративної послуги. У технологічній картці адміністративної послуги зазначаються: 1) етапи опрацювання звернення про надання адміністративної послуги; 2) відповідальна посадова особа; 3) структурні підрозділи, відповідальні за етапи (дію, рішення); 4) строки виконання етапів (дії, рішення). Технологічна картка готується з урахуванням таких критеріїв: мінімізація дій суб’єкта звернення і витрат часу та інших ресурсів суб’єкта надання адміністративної послуги; оперативність та своєчасність надання адміністративної послуги.Цей документ є однозначно важливим і корисним для суб’єктів, які отримують адміністративні послуги, однак закон і підзаконні акти не забезпечують належного правового режиму технологічних карток. Процедурні аспекти затвердження та оформлення технологічної картки визначаються Вимогами до підготовки технологічної картки адміністративної послуги, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 44. Однак у нормативно-правових актах не врегульовано, яким чином технологічна картка доводиться до відома суб’єктів звернення, в якому порядку вона застосовується. Зі змісту технологічної картки можна допустити, що вона використовується працівниками самого суб’єкта надання адміністративних послуг, однак це лише припущення.Значно краща ситуація з правовим режимом інформаційних карток адміністративної послуги.  Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону інформаційна картка містить інформацію про: 1) суб’єкта надання адміністративної послуги та/або центр надання адміністративних послуг (найменування, місцезнаходження, режим роботи, телефон, адресу електронної пошти та веб-сайту); 2) перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, порядок та спосіб їх подання, а у разі потреби – інформацію про умови чи підстави отримання адміністративної послуги; 3) платність або безоплатність адміністративної послуги, розмір та порядок внесення плати (адміністративного збору) за платну адміністративну послугу; 4) строк надання адміністративної послуги; 5) результат надання адміністративної послуги; 6) можливі способи отримання відповіді (результату); 7) акти законодавства, що регулюють порядок та умови надання адміністративної послуги. Інформаційна картка розміщується суб’єктом надання адміністративних послуг на його офіційному веб-сайті та у місці здійснення прийому суб’єктів звернень.Надання адміністративних послуг в електронній формі та доступ суб’єктів звернення до інформації про адміністративні послуги з використанням Інтернету забезпечуються через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Порядок ведення Порталу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2013 р. № 13. Портал забезпечує:- доступ суб’єктів звернення до інформації про адміністративні послуги, суб’єктів їх надання та центри надання таких послуг;- доступність для завантаження і заповнення в електронній формі заяв та інших документів, необхідних для отримання адміністративних послуг;- можливість подання суб’єктами звернення заяв за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку;- можливість отримання суб’єктами звернення інформації про хід розгляду їх заяв;- можливість отримання суб’єктами звернення за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку результатів надання адміністративних послуг;- можливість здійснення суб’єктами звернення оплати надання адміністративної послуги дистанційно, в електронній формі.Держателем Порталу є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Усі суб’єкти надання адміністративних послуг повинні бути представлені на Порталі окремими уніфікованими сайтами, які є складовою Порталу. На Порталі розміщуються: інформація про суб’єктів надання адміністративних послуг та центри їх надання; Реєстр адміністративних послуг; інформація про нормативно-правові акти з питань надання адміністративних послуг; електронні форми заяв та інших документів, необхідних для отримання адміністративних послуг; база даних суб’єктів надання адміністративних послуг. Наповнення Порталу забезпечується суб’єктами надання адміністративних послуг шляхом розміщення та оновлення інформації про такі послуги.Створення Порталу – досить тривалий процес, на який слід витратити немало часу та зусиль. З технічної точки зору Портал повинен бути адаптованим до інформаційної системи електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та функціонувати цілодобово сім днів на тиждень. Розпорядженням КМУ від 24 липня 2013 р. № 614-р схвалено Державну цільову програму створення та функціонування інформаційної системи надання адміністративних послуг на період до 2017 р. Урядом України затверджено План заходів щодо створення Єдиного державного порталу адміністративних послуг (розпорядження від 11 вересня 2013 р. № 718-р). У 2014 р. планувалось створити базу даних про суб’єктів надання адміністративних послуг, центри надання адміністративних послуг, а також переліки послуг, які ними надаються; наповнення пілотної версії Порталу інформацією про суб’єктів надання адміністративних послуг, центри надання адміністративних послуг, а також переліки послуг, які ними надаються; розміщення у пілотній версії Порталу інформації про адміністративні послуги, які надаються суб’єктами та центрами надання адміністративних послуг, а також форм заяв, необхідних для одержання таких послуг. У 2014 – 2016 рр. планується, серед іншого, розроблення програмного забезпечення, що використовується для створення та забезпечення функціонування Порталу. Введення Порталу у промислову експлуатацію передбачається орієнтовно у 2017 р. Ознайомлення з Порталом (http://poslugy.gov.ua) свідчить, що зараз відбувається інформаційне наповнення Порталу, про можливість отримання адміністративних послуг за допомогою Порталу поки що не йдеться.Як уже зазначалось, на Єдиному державному порталі адміністративних послуг розміщується Реєстр адміністративних послуг (п. 7 Порядку ведення Єдиного державного порталу адміністративних послуг). Порядок ведення Реєстру адміністративних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 57. Формування та ведення Реєстру забезпечується Мінекономрозвитку. До Реєстру вносяться відомості про: суб’єкта надання адміністративної послуги; назву адміністративної послуги; розмір плати (адміністративний збір) за надання адміністративної послуги (у разі її надання на платній основі); результат надання адміністративної послуги; правові підстави для надання адміністративної послуги та встановлення розміру плати за її надання. Підставою для внесення відомостей до Реєстру та змін до них, а також виключення відомостей є подання суб’єктами надання адміністративних послуг інформації про адміністративні послуги за встановленою формою. Реєстр адміністративних послуг складається з двох частин: Реєстр адміністративних послуг місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування (у розрізі адміністративно-територіальних одиниць України) і Реєстр адміністративних послуг центральних органів виконавчої влади, інших державних (колегіальних) органів (їх територіальних органів). Як бачимо, основна функція Реєстру – інформаційна. Водночас Єдиний державний портал адміністративних послуг у перспективі дозволятиме здійснювати електронне спілкування між суб’єктами звернення і суб’єктами надання адміністративних послуг.На окрему увагу заслуговує питання застосування законодавства про адміністративні послуги до відносин, пов’язаних із функціонуванням дозвільних центрів.Відповідно до п. 2-1 ст. 11 Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», п. 8 Примірного положення про центр надання адміністративних послуг складовою частиною центру надання адміністративних послуг, утвореного при міській раді (її виконавчому органі) міста обласного та/або республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у м. Києві держадміністрації, є дозвільний центр, утворений відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», який забезпечує надання адміністративних послуг з видачі (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.Згідно з ч. 2 ст. 7, ч. 4 ст. 4, ч. 4 ст. 5 Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» в редакції від 13 травня 2014 р. прийняття від суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи заяви про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру здійснюється державним адміністратором виключно в дозвільному центрі. Заява про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру, що оформляється дозвільними органами, або декларація подається суб’єктом господарювання в паперовій формі – особисто, через уповноважену ним особу, надсилається поштою або у випадках, передбачених законом, – в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій (електронною поштою або через Єдиний державний портал адміністративних послуг). На державного адміністратора за рішенням керівника відповідного органу, що призначив його на посаду, можуть покладатися обов’язки адміністратора, визначені Законом України «Про адміністративні послуги».Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону «Про адміністративні послуги» надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах. Згідно з Примірним регламентом центру надання адміністративних послуг (п. 28) прийняття від суб’єктів господарювання заяви про видачу документів дозвільного характеру та документів, що додаються до неї, декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства, видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, які оформлені регіональними та місцевими дозвільними органами, та зареєстрованих декларацій здійснюються відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».У листі Мінекономрозвитку України від 26 лютого 2014 р. № 3622-08/6383-07 висловлено чітку позицію: видача документів дозвільного характеру належить до адміністративних послуг. Це повністю узгоджується з викладеними вище правовими положеннями, прямо випливає із визначень понять «документ дозвільного характеру», «адміністративна послуга». З огляду на викладене виникає ряд питань щодо можливості застосування норм Закону «Про адміністративні послуги» до дозвільних відносин у сфері господарської діяльності. Визначальним правилом при вирішенні відповідних колізій вважаємо те, що закріплено в ч. 2 ст. 3 Закону «Про адміністративні послуги»: надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах.Так, згідно з ч. 1 ст. 4 – 1 Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Представницький орган місцевого самоврядування розглядає та приймає на пленарних засіданнях рішення щодо видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання або відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності протягом місяця з дня одержання від суб’єкта господарювання відповідної заяви. Зрозуміло, що з огляду на норму ч. 2 ст. 3 Закону «Про адміністративні послуги» положення статті 10 цього Закону про граничний 30-денний строк надання адміністративних послуг не можуть застосовуватись у дозвільних відносинах. Водночас норма ч. 4 ст. 10 Закону про строки надання адміністративної послуги суб’єктом надання адміністративних послуг, який діє на засадах колегіальності, може застосовуватись у дозвільних відносинах, якщо документ дозвільного характеру видає саме колегіальний орган (окрім представницьких органів місцевого самоврядування, щодо яких діє процитована вище норма Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»).Положення пункту 17 Примірного регламенту центру надання адміністративних послуг вказують на необхідність розроблення інформаційних і технологічних карток для документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності. Слід враховувати, що законодавством про дозвільну систему (пп. 15 – 18 додатку 2 до постанови КМУ від 21 травня 2009 р. № 526 «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності») також передбачається розроблення інформаційних карток (регламентів), в яких визначається послідовність дій для отримання документів дозвільного характеру, схеми дозвільних (погоджувальних) процедур.  Примірна форма Регламенту (інформаційної картки) затверджена наказом Держкомпідприємництва від 3 липня 2009 р. № 116. За змістом такий регламент дуже схожий з інформаційною карткою адміністративної послуги, однак не повністю тотожний. Для практики дозвільних відносин важливою є чітка позиція законодавця щодо змісту та інших аспектів правового режиму інформаційних карток для документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.Прогресивна для законодавства України норма ч. 7 ст. 9 Закону «Про адміністративні послуги» має застосовуватись, на нашу думку, у дозвільних відносинах. Вона передбачає, що суб’єкт надання адміністративної послуги не може вимагати від суб’єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб’єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління. З контексту наведених вище положень законів і підзаконних нормативно-правових актів, які визначають порядок формування інформаційного забезпечення процесу надання адміністративних послуг, можна зробити висновок, що державні адміністратори дозвільних центрів матимуть доступ до інформаційної системи електронної міжвідомчої взаємодії державних органів, яка повинна забезпечувати отримання інформації, необхідної для надання адміністративних послуг, з електронних інформаційних систем та баз даних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в автоматичному режимі. А тому збір багатьох видів документів у процесі дозвільних відносин стане завданням державних адміністраторів, а не підприємців. Однак таку зміну ситуацію слід відобразити чіткіше в нормативно-правових актах з питань функціонування дозвільної системи. Поки що зміни до цього законодавства в зв’язку з прийняттям Закону «Про адміністративні послуги» практично не відбулись, за виключенням внесення незначних змін до Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» Законом № 1252-VII від 13 травня 2014 р. Вважаємо, що коректив потребує в першу чергу постанова КМУ від 21 травня 2009 р. № 526 «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», якою визначаються різноманітні аспекти функціонування дозвільних центрів. Зараз в Законі «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» відображені лише поодинокі новели Закону «Про адміністративні послуги» (зокрема, процитовані норми ч. 2 ст. 7, ч. 4 ст. 4 цього Закону).Отже, в Україні триває процес формування нової системи взаємовідносин між громадянами, підприємцями, з однієї сторони, і державою, з іншої, в результаті перші здобудуть можливості для найбільш зручного отримання послуг від держави. Серед основних змін – створення «єдиних офісів» (центрів надання адміністративних послуг), що сприятимуть отриманню різних видів публічних послуг в одному приміщенні, в тому числі здійснюватимуть збір інформації, необхідної для надання адміністративних послуг. Дослідження свідчить, що у зв’язку з прийняттям Закону «Про адміністративні послуги» потребує доопрацювання законодавство про дозвільну систему у сфері господарської діяльності. Дозвільні центри стали складовою частиною центрів надання адміністративних послуг, а тому їх діяльність в значній мірі підпорядковується законодавству про адміністративні послуги. Однак окремі норми законодавства про дозвільну систему у сфері господарської діяльності вступають у колізію з нормами законодавства про адміністративні послуги, що потребує законодавчого вирішення.